9-Б День української писемності та мови.

Писемність у Київській Русі була відома ще до запровадження християнства. Про це свідчать угоди Русі з Візантією, в яких містяться вказівки на те, щоб обидві держави розв’язувати різні спірні питання „не тільки на словах, а й письмово”. За договором 944 р. вимагалося, щоб посли та купці Русі пред’являли у Візантії спеціальні грамоти, підписані самим князем.

Значний розвиток писемності пов’язано з християнством. Після введення на Русі християнства кирилиця, винайдена Кирилом і Мефодієм, поступово витіснила стару писемність. На основі кирилиці відбувався подальший розвиток писемності й формувалася давньоруська писемно-літературна мова.

М. Грушевський писав: “ ... з християнством з Греції та Болгарії прийшла до нас наука, освіта, книги ... З Болгарії перейняли ми азбуку, письмо слов’янське...”

На стіні Софії Київської виявлено азбуку, яка складалася з 27 літер: 23 грецьких і чотирьох слов’янських - б, ж, ш, щ.

Писемність поширювалася і серед простого люду.

Про поширення писемності серед різних прошарків населення свідчать написи на різноманітних виробах ремісників - цеглинах, хрестах, іконах, мечах, на стінах будівель і церков.

Понад 300 написів різного часу відкрито в Софії Київській і серед них один із найраніших — запис про смерть Ярослава Мудрого 1054 р. Українські грамоти, писані на березовій корі, відкрито в Звенигородці, які разом з відомими берестяними грамотами Новгорода є важливим джерелом вивчення писемності на Русі.

Єжунінова Еліна намалювала комікс до Дня мови:

1. Школа. Дівчина, після уроку, заходить у клас і бачить, що на її столі щось лежить.

2. Вона бачить, що на її столі лежить зошит і з ручкою.

3. Вона згадує, який сьогодні день, посміхається і йде до парти.

4. Дівчина сідає за парту, бере ручку. А в цей час, в коридорі, вчитель гучно промовляє, що починається диктант...



0 переглядів0 коментарів